Як змінилося ставлення до ЛГБТ+ людей в Україні після Помаранчевої революції і внаслідок Революції Гідності? Чому російська пропаганда та українські праворадикали використовують однакову риторику? Як це — мати відкриті гомосексуальні стосунки в Україні? Чи варто відпочивати від роботи у громадському секторі? Чому довіра і цінності здатні об'єднати навіть найбільш запеклих опонентів?

У 2020 році 5 громадських організацій (серед яких — Освітній центр з прав людини у Львові) та діджитал креативна агенція ISD Group об’єдналися навколо ідей толерантності та прийняття. За підтримки Національного Демократичного Інституту та урядів королівств Великої Британії, Швеції та Канади було запущено кампанію Різні.Рівні.

Нам може видаватися, що аби тебе сприймали як повноцінну особистість, самостійну і відповідальну, обов’язково потрібно виконати певні завдання, як у грі-стратегії, піднятися на кілька рівнів, «дорости», отримати право. Але чи насправді це так?

Напевно, людині найбільш притаманно інтерпретувати смисли через посилання до власного досвіду. Місто, у якому я народилася і живу своє життя, називається Львів. До цього часу мені вдалося побувати у багатьох середовищах, взяти участь у різних подіях. Набути тих різних досвідів, бажаних і не дуже. Я хочу про це розповісти.

Німецька приказка «Stadtluft macht frei» («Міське повітря робить вільними»), яка походить зі середньовічного правового контексту, ймовірно, стосується й сьогодення. Міста пропонують творчі простори, де мешканці і мешканки разом із обраною ними адміністрацією розробляють практичні способи реалізації актуальних питань з прав людини.

Світоглядний плюралізм у габсбурзькому Львові неминуче породжували культуру толерантності. Ці процеси, попри деякі наявні упередження і стереотипи, позначалися у Львові достатньою збалансованістю і виглядали для міста доволі органічно.